З грудня 2019 року вірус, який спричиняє COVID-19, розповсюдився на весь світ, спричинивши пандемію.
За результатами вірусологічних досліджень стало відомо, що коронавірус, який викликає COVID-19, є бетакоронавірусом у тому ж підроді, що і вірус тяжкого гострого респіраторного синдрому (SARS)
Вважається, що передача від людини до людини коронавірусу тяжкого гострого респіраторногосиндрому 2 (SARS-CoV-2) відбувається головним чином повітряно-крапельним шляхом, що нагадує поширення грипу.
При повітряно-крапельному шляху передачі вірус розповсюджується через дихальний секрет інфікованої людини, яка кашляє, чхає або розмовляє, та може заразити іншу людину, якщо виникає безпосередній контакт зі слизовими оболонками; інфікування
також може статися, якщо людина торкається зараженої поверхні, а потім торкається очей, носа чи рота. Краплі зазвичай не поширюються далі 2 метрів і не затримуються в повітрі.
Фактори ризику розвитку важкої хвороби
Важкий перебіг хвороби може виникнути у здорових людей будь-якого віку, але переважно він зустрічається у дорослих людей похилого віку або з ускладненим анамнезом.
До супутніх захворювань, які були пов’язані з важким перебігом хвороби та смертністю, належать:
- серцево-судинні захворювання,
- цукровий діабет,
- гіпертонія,
- хронічні захворювання легенів,
- рак,
- хронічні захворювання нирок
Центри контролю та профілактики захворювань США (CDC) також включають імунодефіцитні стани, важке ожиріння (індекс маси тіла ≥40) та захворювання печінки як потенційні фактори розвитку ускладнень.
ВІЛ, який є причиною розвитку імунодефіциту, також розглядається как фактор ризику тяжкого перебігу.
Фактори, які сприяються тяжкому перебігу COVID-19:
- Імуносупресія (нижче 200 кл/мл)
- Високе вірусне навантаження
- Наявність опортуністичних захворювань, зокрема ко-інфекція ВІЛ/ТБ
Наявність істотної імуносупресії та високого вірусного навантаження говорить про неготовність організму боротись з коронавірсуром. До того ж, імуносупресія є фактором розвитку опортуністичних захворювань, серед яких найчастіше зустрічається туберкульоз, який є окремим фактором тяжкого перебігу SARS-CoV-2. Лікуючим лікарям необхідно докладати додаткових зусиль, щоб профілактувати COVID-19 у хворих на туберкульоз, особливо в умовах внутрішньолікарняної передачі.
Окрім туберкульозу, людині, яка живе з ВІЛ можуть загрожували пневмоцистна пневмонія, аспергільоз – захворювання, що призводять до серйозної дихальної недостатності, потребують довгострокової госпіталізації, кисневої підтримки.
Щодо лікування COVID-19 препаратами, які відносяться до антиретровірусної терапії
Лопінавір-ритонавір (Алувіа) – схоже, має дуже незначну або не має жодної ролі в лікуванніінфекції SARS-CoV-2. Цей комбінований інгібітор протеази, який в основному застосовувався для ВІЛ-інфекції, має активність in vitro проти SARS-CoV і, як видається, має деяку активність проти MERS-CoV у дослідженнях на тваринах. Однак у рандомізованому дослідженні 199 пацієнтів із тяжким перебігом COVID-19, які отримували лопінавір-ритонавір (400/100 мг) два рази на день протягом 14 днів як додаток до стандартного лікування, на 28й день не було виявлено різниці в швидкості полегшення симптомів чи смертності порівняно з групою, яка отримувала тільки стандартне лікування.
Які рекомендації можна надати людині, яка живе з ВІЛ?
- Якщо пацієнт вже давно приймає ліки, має невизначальний рівень ВІЛ в крові, то він не має підвищеного ризику тяжкого перебігу COVID-19. В такому випадку, пацієнт має дотримуватись загальних правил профілактики та продовжувати лікування.
- Якщо пацієнт тільки починає приймати лікування, то має бути надана профілактика опортуністичних інфекції згідно діючого протокола та якнайшвидше призначена АРТ.