Головна / Блог / Новини / ВІЛ: чума ХХ століття. Ситуація в Україні

ВІЛ: чума ХХ століття. Ситуація в Україні

В середині ХХ століття у світі з’явилось нове невідоме захворювання. Воно стрімко розповсюджувалось, не мало лікування, та навіть збудник був невідомий. Перший пацієнти почали потрапляти до лікарень у 1960 роках. Кожен з них мав рідкісне пухлинне захворювання або надважкий перебіг звичайних інфекцій. За наступні 20 років хворих ставало дедалі більше по всьому світу. Лікарі почали бачити закономірності. Їх всх об’єднувала майже повна відмова імунної системи. Тільки у 1981 році вийшла перша наукова стаття що описувала нове захворювання. Саме цей рік вважають початком глобальної епідемії ВІЛу.

Звідки почалася епідемія?

Хоча вперше ВІЛ почали реєструвати наприкінці ХХ століття, виник він набагато раніше. Згідно сучасним поглядам захворювання почалося з Африканського континенту. Схожий до ВІЛ вірус довгий час циркулював серед приматів. Населення екваторіальної Африки століттями заражалися під час полювання на мавп. Але цей вірус був слабким і швидко долався імунною системою людини.

Під час європейській експансії на континент, почали зростати мегаполіси. Вірус отримав змогу швидко передавати від людини до людини статевим шляхом та мутувати. Врешті мутація зробила вірус стійким до імунної системи людини. Згодом моряки і торговці розвезли новий збудник по всьому світу. Захворювання мало тривалий скритий період. Більш того лікарі часто списували захворювання на інші інфекції. Саме тому незвичайні випадки почали реєструвати за 50 років, коли пацієнтів ставало дедалі більше.

Сучасний стан в світі

Наразі в світі близько 37 млн людей живуть із ВІЛ. Найбільш розповсюджений вірус на Африканському континенті. Там проживає до 80 % усіх інфікованих. В Європі кількість інфікованих значно менша. Але серед Європейський країн наша країна залишається країною з високим рівнем поширення ВІЛ інфекції. За оцінками Центру громадського здоров’я МОЗ в Україні проживає 250 тисяч людей з ВІЛ. Менше половини з них знають про свій статус і отримують противірусну терапію. Хоча тестування і лікування в Україні є безкоштовним і ефективним.

Упередження щодо ВІЛ

До України ВІЛ потрапив ще за радянських часів. Через брак інформації та упередженість ВІЛ перетворився на інструмент табуювання та страху.  Відсутність ефективного лікування у 80х роках, розпад медичної галузі 90х років сформулювали ставлення до ВІЛ, як до страшної “чуми ХХ століття”.

Наразі часи змінилися, але упередження досі існують, як і дискримінація людей що живуть з ВІЛ. В 2014 році в місті Олександрія в дитячому садку серед батьків розпустили чутки про інфіковану дитину в дитячому садку. На наступний ранок батьківський комітет зібралися біля входу в дитячий сад, з вимогою не впускати дитину дитячий садок і вимагали забрати дитину з саду до дому. Мати була змушена провести тестування дитини, роздрукувати довідку про відсутність вірусу і прикріпити її до входу в дитячий сад.

Найчастішими упередження стосуються шляхів передачі інфекції, груп ризику та подальших прогнозів.

  • «Людина з ВІЛ небезпечна»

ВІЛ не передається при рукостисканні, обіймах, через предмети спільного побуту. ВІЛ може передаватися через незахищений секс, переливання крові або не стерильний інструментарій.

  • “Заражаються ВІЛ тільки ті хто веде розпусне життя”

Часи коли інфекція поширювалася тільки серед секс працівників чи осіб що приймають ін’єкційні наркотики пройшли.  Незахищений секс, часта зміна статевих партнерів, недотримання правил стерильності  насправді підвищує вірогідність зараження. Тому наразі ВІЛ поширюється в будь якій соціальній групі.

  • ВІЛ та СНІД однакові та невиліковні захворювання

ВІЛ – вірус який вражає імунну систему людини. Наразі проти ВІЛ існує високоефективна і безпечна терапія. Вона пригнічує розповсюдження вірусу і дозволяє людині жити повним життям. Якщо люда з ВІЛ не приймає терапію, імунна система перестає функціонувати і у людини розвивається синдром набутого імунодефіциту. Імунна система перестає боротися із збудниками. Навіть безпечний зазвичай збудник може стати причиною важкого запалення легень або мозку.

Дискримінація та не обізнаність сприяє розповсюдженню ВІЛ та відмови людей приймати терапію. Велика кількість людей в Україні боїться пройти експрес тестування на ВІЛ через страх до захворювання або потерпати від дискримінації. Врешті людина з ВІЛ в Україні не знаює про свій статус і не починають необхідну терапію.

ВІЛ дисидентство

Одночасно з вивчення ВІЛ та пошуком противірусної терапії в світі з’явився рух скептиків. ВІЛ дисиденти мали цілу низку тез, які начебто спростовували існування захворювання, або його небезпечність. Загалом усі твердження базуються на теорії глобальної змови між науковцями та фарм компаніями. Навіть декілька науковців підтримали цей рух. Поява сучасних діагностичних методів, ефективного та безпечного лікування послабила позиції ВІЛ дисидентів. Частина з дисидентів померла від ускладнень СНІДУ.

В ХХІ столітті соціальні мережі надали їм нові платформу для розповсюдження своїх ідей. І знову тези здебільшого базувалися на емоціях та вірі в глобальну змову.

Один з найбільших епізодів ВІЛ дисидентства відбувся у південо-африканській республіці. Президент ПАР Мбеки Табо під час свого президентства з 1999 по 2008 рік повністю заборонив міжнародні програми боротьби з ВІЛ, програми терапії ВІЛ в країні і вимагав звільняти кожного хто не підтримував його позицію. Це призвело до ще більшого поширення ВІЛ в країні і призвело до смерті близко 365 000 людей віл СНІДу.

Успіхи в боротьбі з ВІЛ

За 30 років досліджень медицина зробила великий крок в розумінні захворювання. І хочя досі не існує можливості повного знищення вірусу в організмі людини, завдяки сучасній терапії ВІЛ перестав бути смертельною хворобою. Відтепер ВІЛ інфікована людина може жити повним життям не маючи проблем. ВІЛ інфекція перейшлі в розряд хронічних, як наприклад цукровий діабет. Головна умова це сумлінне дотримання режиму щоденного прийому препаратів. В Україні, як в багатьох країнах світу існують програми, завдяки яким терапія надається безкоштовно.

ВІЛ інфікований партнер

До винайдення ефективної терапії пари, де один парнер мав ВІЛ, а іншій ні мали обмеження в щоденному житті. Завдяки сучасним препаратам житя таких дискордантніх пар суттево покращилось. За умов прийому терапії, вірогідність передачі вірусу суттєво знижується. Завдяки сучасному лікуванню інфіковані батьки можуть народити здорову.

Від цього року в Україні стала доступна доконтактна профілактика ВІЛ – так звана PrEP. Вона призначається коли є високий ризик зараження. PrEP є дієвим методом профілактики проти ВІЛ, але не замінює класичні засоби профілактики. Також PrEP не захищає від інших статевий інфекцій чи гепатиту.

Спосіб життя людини з ВІЛ

Загалом ВІЛ не накладає обмежень на життя. За умов регулярного прийому препаратів людина не відчуває себе погано, а її імунна система не руйнується. Тому не існує особливий обмежень для поведінки. Правильне харчування, відмова від шкідливих звичок, заняття спортом, захищений секс та мінімум 7 годин щоденного сна дозволяють підтримувати здоров’я на належному рівні.

За майже 40 років дослідження ВІЛ перестав бути смертельною хворобою. Тепер ми маємо ефективну терапію, якісні діагностику. Наразі в світі є програма глобальної боротьби з ВІЛ – “90-90-90”. Вона означає, що 90 відсотків людей з ВІЛ мають знати про свій статус, 90 з них отримувати терапію, а 90 з тих хто отримує терапію не мають вірусного навантаження в крові. Реалізація цього плану дозволить зупинити розповсюдження ВІЛ, та зберегти повноцінне життя людям, що живуть з ВІЛ. Кожен може внести свій вклад у боротьбу. Для цього необхідно просто здати аналіз у свого сімейного лікаря.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *