Головна / Блог / Новини / Метаболічний синдром: епідемія XXI століття?

Метаболічний синдром: епідемія XXI століття?

Згідно зі статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) від ССЗ (сердцево-судинних захворювань) щорічно помирає понад 16 млн осіб. Поширеність ССЗ збільшується у зв’язку зі старінням населення, зміною способу життя, їх все частіше реєструють в країнах, що розвиваються. Починаючи з поточного року за даними все того ж ВООЗ в світі помирає приблизно 25 млн осіб на рік, причому в половині випадків – від ІХС (ішемічної хвороби серця). На жаль, Україна займає одне з перших місць серед країн за смертністю від ССЗ, причому починаючи з середини 1960-х рр. XX століття і до теперішнього часу цей показник зростає та в даний час складає 67%.

У західноєвропейських країнах, навпаки, простежується чітка тенденція до зниження смертності від ССЗ. Останні десятиліття цивілізації загрожує інший бич, що приймає все більш «епідемічні» обриси – це сахарний діабет (СД). Цукровий діабет 2-го типу відноситься до числа найбільш поширених захворювань та характеризується неухильним зростанням числа хворих. Прогнозована кількість хворих у 2030 році буде складати близько 552 млн людей. Високий ризик судинних ускладнень дав підставу Американській кардіологічній ассоціаціі зарахувати СД до сердечно-судинних захворювань / ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ. Встановлено, що 6-7 пацієнтів з 10 гинуть від серцево-судинної патології, що в 2-4 рази вище, ніж у загальній популяції.

Метаболічний синдром: епідемія XXI століття?

Метаболічний синдром в останні роки привертає пильну увагу широкого кола фахівців: ендокринологів, кардіологів, терапевтів. Це обумовлено декількома причинами:

  • по-перше, МС широко поширений: приблизно у кожного п’ятого в популяції є його ознаки;
  • по-друге, МС передує виникненню таких захворювань, як ЦД 2-го типу та атеросклероз, що є в даний час основними причинами підвищеної смертності;
  • по-третє, цей стан є оборотним, тобто при відповідному лікуванні можна домогтися зникнення або зменшення виразу основних його проявів.

Зацікавленість до проблеми МС і значно збільшена останнім часом кількість публікацій про нього можна пояснити накопиченням нових відомостей про закономірності його розвитку та росту.

До останнього часу найбільш очевидно проглядався зв’язок МС з серцево-судинною патологією і СД 2-го типу. Однак проведені дослідження демонструють можливість різних маніфестацій МС і актуальність цього стану для адекватного лікування багатьох захворювань.

За даними МОЗ України, МС включає центральне ожиріння, гіпертензію, дисліпідемію (високий рівень тригліцеридів у плазмі крові та низький рівень ЛПВЩ) та порушення обміну глюкози.

  • На додаток до того, що включає в себе визначення МС, він також асоційований з гіперурикемією, протромботичним і прозапальним станом та резистентністю до інсуліну, які рутинно не досліджуються.
  • МС пов’язаний з накопиченням жиру в печінці (неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) та скелетних м’язах, міокарді та підшлунковій залозі.
  • Стеатогепатична форма НАЖХП – неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) може призвести до цирозу печінки. Діагноз НАСГ ставиться лише на основі даних біопсії печінки. Метаболічний синдром 1/7
  • За підозри на МС значення має не класифікація за категоріями (з МС чи без МС), а активне обстеження та лікування всіх факторів, пов’язаних з ним.
  • Діагноз МС не замінює оцінку загального ризику розвитку серцевосудинних захворювань за допомогою відповідного калькулятора ризиків, оскільки діагноз МС не враховує вік, стать, фактор паління або загальний рівень холестерину та ЛПНЩ.

Метаболічний синдром: епідемія XXI століття?

Діагностика

Рання діагностика МС – це, в першу чергу, профілактика, попередження або відстрочка маніфестації ЦД 2-го типу і атеросклеротичних судинних захворювань.

Важливо розробити оптимальну схему ранньої діагностики і виявлення хворих, що відносяться до групи високого ризику розвитку МС. Найбільш точними та доступними показниками, які можна використовувати при обстеженні хворих без клінічних проявів синдрому, за даними МОЗ України є:

  • Окружність талії
  • Артеріальний тиск
  • Ліпіди плазми крові
  • 2-годинний тест толерантності до глюкози (окрім випадків коли у пацієнта діагностовано діабет)

▪ Проведення тесту толерантності до глюкози втричі збільшує кількість нових діагнозів цукрового діабету серед осіб з групи ризику у порівнянні з ізольованим визначенням рівня глюкози натще.

  • У пацієнтів з МС має бути оцінений:
  • загальний ризик виникнення серцево-судинних захворювань (з використанням відповідного калькулятора ризику)
  • ризик виникнення діабету
  • У пацієнтів з МС зазвичай виявляють жировий гепатоз, і він є однією з найчастіших причин підвищення концентрації печінкових ферментів (АЛТ). Проте визначення рівня АЛТ не є чутливим тестом, і такий рутинний скринінг не рекомендується. Див. також статтю про оцінку пацієнта з порушеною функцією печінки за показниками лабораторних досліджень

Важливо, що діагноз МС встановлюється при наявності 3 або більше зазначених ознак.

Терапія

Цілі лікування хворих з МС – максимальне зниження загального ризику серцево-судинної захворюваності та летальності.

Передбачається, що поліпшення чутливості до інсуліну та зменшення хронічної гіперінсулінемії у осіб без клінічних проявів синдрому здатні запобігти клінічну маніфестацію синдрому, а при розвинутих клінічних проявах – знизити тяжкість їх перебігу. У зв’язку з тим, що надмірне накопичення вісцеральної жирової тканини є одним з основних патогенетичних чинників формування синдрома, провідне місце в комплексному лікуванні хворих повинні займати заходи, спрямовані на зменшення маси абдомінально-вісцерального жиру.

Виходячи зі знання основних факторів ризику розвитку ССЗ у хворих на ЦД, основними напрямками профілактики та лікування є: контроль та корекція гіперглікемії, дисліпідемії, АТ, вплив на реологічні властивості крові, нормалізація маси тіла, відмова від куріння.

Метаболічний синдром: епідемія XXI століття?

Висновок

Підбір засобів медикаментозної корекції факторів, що визначають МС, індивідуальний у кожного пацієнта та залежить від того, які критерії синдрому є у даного хворого.

У висновку слід ще раз підкреслити, що найбільших успіхів в лікуванні хворих з МС можна досягти з використанням нефармакологічної терапії, орієнтованої на зміну способу життя, – це основа успіху будь-якого підходу до зниження рівня глюкози, артеріального тиску та корекції дисліпідемії. Слід враховувати, що при наявності у хворого високого сумарного ризику розвитку СД 2-го типу або ССЗ використовується весь комплекс немедикаментозних і медикаментозних заходів.

 

Аліна Манасова

Джерела

  1. https://guidelines.moz.gov.ua/documents/3334
  2. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15677797
  3. https://www.ahajournals.org/doi/10.1161/circulationaha.105.169404
  4. http://lu-journal.com.ua/issue/view/11948
  5. file:///C:/Users/User/Downloads/likukr_2012_10_4.pdf
  6. https://m-l.com.ua/?aid=647
  7. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/11887031

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *