Цукровий діабет (ЦД) — одне з найбільш поширених хронічних захворювань у дитячому віці. У той же час, діти та підлітки — це особлива категорія хворих, яка потребує посиленої уваги з боку лікарів. Адже їм складно зрозуміти, до яких негативних проявів може призвести ЦД.
Перебіг захворювання у дітей молодшого шкільного віку завжди вважався тяжким, що пов’язано також із ендогенними чинниками (страх перед ін’єкцією, відмова від їжі тощо). На початковому етапі у дитини відмічається загальна слабкість, схуднення навіть при гарному апетиті, дратівливість, зниження успішності в школі, нудота, блювання, іноді нічне нетримання сечі, що вказує на декомпенсацію цукрового діабету.
У підлітків велике значення має емоційний чинник, що впливає на перебіг захворювання. Їм притаманні депресія і агресивність, у тому числі і спрямована на самих себе, тривожність, порушення харчової поведінки, конфлікти в родині, низька самооцінка, проблеми з виконанням медичних рекомендацій.
Підбір адекватної дози інсуліну представляє певні труднощі, тому можливе завищення дози й розвиток хронічного передозування інсуліну або синдрому Сомоджи. У дітей з синдромом Сомоджи відзначають погане самопочуття як наслідок частих нападів слабкості, головного болю, запаморочення, порушеного сну, «розбитості» і сонливості протягом дня. Сон стає поверхневим, тривожним, часті кошмарні сновидіння. Уві сні діти плачуть, кричать, а при пробудженні у них спостерігається сплутана свідомість і амнезія. Після таких ночей хворі протягом усього дня залишаються млявими, капризними, дратівливими, похмурими і апатичними.
Суттєве значення мають стосунки з батьками, друзями та однолітками — емоційна підтримка з їхнього боку оптимізує психологічний стан хворого, що сприяє стабілізації метаболічної компенсації ЦД. На жаль, батьки не завжди можуть створити для дитини сприятливу соціально-психологічну атмосферу вдома. Це підсилює у хворого відчуття своєї неповноцінності в порівнянні з однолітками. Тому вже на перших етапах бажано, щоб хворий отримував допомогу від медиків, соціальних працівників, психологів, а також мав підтримку від батьків, педагогів та однолітків.
Психологічні етапи прийняття хворими та їх близькими діагнозу «цукровий діабет»
Рекомендації для батьків:
- Відвідуйте тренінги, школи цукрового діабету. Підтримуйте партнерські стосунки з лікарем. Консультуйтеся з психологом.
- Родина повинна виробити єдину тактику поведінки,щоб допомогти хворій на цукровий діабет дитині знайти своє місце в суспільстві.
- Розмовляйте з дитиною про діабет. Бесіди є одним з проявів турботи.
- Постарайтеся не забувати, що ваша дитина залишається такою ж як і раніше – переживає (не тільки про діабет), радіє (не тільки від хороших цукрів), сумує (не тільки від того, що потрібно робити уколи), закохується, мріє тощо.
- Повідомте класного керівника дитини про особливості цукрового діабету, щоб у школі не виникло непорозумінь.
- Дбайте не тільки про діабет, але й про дитину, про себе. І вчіть цього своє цукрове чадо.
Лейла Гасанова, психолог