Англійський лікар Джеймс Паркінсон вперше описав «тремтливий параліч», який тепер називають хворобою Паркінсона, ще наприкінці XVIII сторіччя. Основні симптоми захворювання включають рухові порушення, м’язову ригідність (підвищений тонус), тремор в стані спокою.
Етіологія
Центральна нервова система, включаючи головний і спинний мозок, керує всім, що ви робите, включаючи рух. Людина з хворобою Паркінсона поступово втрачає здатність повністю керувати рухами тіла. Лікар загальної практики КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги NO3» Одеської міської ради Анастасія Снігач підкреслює, що в основі хвороби Паркінсона лежить порушення функції і зменшення кількості клітин нервової системи, які виробляють важливий нейромедіатор в нашому організмі – дофамін.
– Такі клітини сконцентровані в головному мозку і в області, яку називають чорною субстанцією. Саме брак дофаміну призводить до тих симптомів і клінічних проявів, які ми спостерігаємо при цій патології, – говорить лікар.
Захворювання розвивається відносно повільно, але має схильність до прогресування. Це досить поширена проблема – 4% людей похилого віку у світі страждають від проявів паркінсонізму. Більше 90% осіб з діагнозом «хвороба Паркінсона» досягають інвалідності протягом 15 років з моменту виявлення ригідності м’язів і тремору в стані спокою – перших ознак патології.
Що викликає хворобу Паркінсона?
За словами лікаря Анастасії Снігач, у 80% випадків причини захворювання залишаються невідомими, проте значний вплив на його розвиток можуть мати стрес та спадковість. Також спеціалісти зазначають, що ризики виникнення хвороби Паркінсона зростають при поєднанні кількох із наступних факторів:
- старіння,
- спадковість (генетична схильність),
- деякі токсини і речовини.
Серед інших причин розвитку хвороби:
- вірусні інфекції, що призводять до постенцефалітичного паркінсонізму,
- атеросклероз судин головного мозку,
- перенесені мозкові інсульти на тлі гіпертонічної хвороби,
- важкі і повторні черепно-мозкові травми.
Симптоми та прояви захворювання
Насторожити і стати приводом для консультації невролога мають стати наступні прояви:
- Хода стала хиткою, кроки короткими і невпевненими;
- Змінився голос (став тихим, монотонним), забуваєте думку, не доводите пропозицію до кінця;
- Почерк став менш розбірливим;
- Стали відзначати різкі перепади настрою і періоди депресії;
- Міміка стає менш емоційною, обличчя може набути вигляду маски;
- З’явилася незручність при виконанні тонкої роботи руками (застібання ґудзиків, нарізування продуктів, виконання гігієнічних процедур, робота з викруткою);
- Стали відчувати скруті при повороті в ліжку, при вставанні зі стільця;
- З’явилася нестійкість при різкому повороті;
- Стали човгати ногами при ходьбі;
- З’явився тремор рук або ніг у стані спокою.
Варто зазначити, що перебіг хвороби у кожної людини індивідуальний. Тому одні симптоми можуть переважати, а інші бути виражені слабо.
Що далі?
Хвороба Паркінсона неухильно прогресує, але з різною швидкістю.
Гіпокінезія і зниження контролю за рухами в дистальних групах м’язів призводять до появи мікрографії (дрібний почерк) і порушення повсякденної активності пацієнта. При здійсненні довільних рухів (наприклад, під час ходьби) пацієнти можуть раптово зупинятися, застигати.
На більш пізніх стадіях хвороби з’являється постуральна нестійкість, яка веде до падінь. Хворим важко почати йти, важко повертатися і зупинитися. Вони дрібочуть, роблячи короткі кроки, тримаючи руки зігнутими в області талії, і при ходьбі мало або зовсім не розмахують руками. Втрата постуральних рефлексів призводить до зміщення центру ваги і появи тенденції до падіння вперед (пропульсія) або назад (ретропульсія). Постава стає сутулою.
Деменція розвивається приблизно у третини пацієнтів, як правило, також на пізніх стадіях хвороби. Ранніми прогностичними ознаками її розвитку можуть бути порушення зорово-просторової орієнтації (наприклад, людина може заблукати, якщо керує автомобілем) і зниження швидкості мови.
Часто спостерігаються порушення сну. Інсомнія може бути наслідком неможливості перевертатися в ліжку. Може розвиватися поведінкове порушення – розлад швидких рухів очей під час сну. Недостатність сну може посилювати депресію і погіршення когнітивних функцій, а також сприяти появі денної сонливості.
На пізній стадії хворий повністю знерухомлений і не може встати з ліжка навіть зі сторонньою допомогою. З моменту встановлення діагнозу важливу роль відіграє раціональне ставлення хворого до захворювання. Винятково важливою є лікувальна фізкультура для створення фізичних резервів на наступних стадіях хвороби. Хворі постійно повинні виконувати посильне для них фізичне навантаження, пам’ятаючи про те, що «ліжко – ворог для такого хворого».
Лікування хвороби Паркінсона
Медикаментозна терапія: лікарські препарати, що компенсують недолік дофаміну в організмі, послаблюють клінічні прояви хвороби. Вибір препарату і підбір дозування для кожного конкретного хворого робить лікар! Пацієнт і його близькі повинні знати, що у протипаркінсонічних препаратів є протипоказання і небажані побічні ефекти, і тільки лікар може визначити необхідне лікування.
Фізичні методи лікування: мануальна терапія, лікувальна фізкультура, які працюють на збереження і підтримку рухової активності, запобігання порушенням постави і ходьби.
Незважаючи на успіхи в області вивчення перебігу захворювання, медицина досі не має достатньо ефективних методів лікування хвороби Паркінсона. Особлива проблема хворих паркінсонізмом полягає в нездатності обслуговувати себе, а також в непідготовленості близьких родичів до догляду за цими хворими. Все це робить боротьбу з хворобою Паркінсона одним з нагальних завдань охорони здоров’я.
Людям, які доглядають за хворими на паркінсонізм, необхідно зрозуміти, що прохання хворого не є примхою – просто деякі речі йому важко зробити самому, тож він звертається за допомогою до оточуючих.
Аліна Манасова
Джерела:
https://www.medicalnewstoday.com/articles/323396
https://www.webmd.com/parkinsons-disease/ss/slideshow-parkinsons-overview