Головний лікар КНП «Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Ігор Веліксар: «Я був першим, хто вакцинувався у Болградському районі»

Logo
Головна / Блог / Новини / Головний лікар КНП «Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Ігор Веліксар: «Я був першим, хто вакцинувався у Болградському районі»

Відкриття КНП «Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» команда медиків фактично починала з нуля. Коли співробітники увійшли до будівлі, де і зараз працюють, в ній не було навіть стільців. І два комп’ютера на весь персонал. Але Центр все-таки відкрився 1 червня 2014 і з тих пір розвивається завдяки чіткій командній роботі. Про деталі цієї роботи, вакцинальну кампанію проти коронавірусу і співробітництво з молодими медиками та місцевою владою у Болградському районі розповів головний лікар Центру Ігор Веліксар.

Ігоре Вікторовичу, розкажіть, з чого ви в першу чергу почали, ставши головним лікарем Центру, де не було фактично нічого?

Спочатку створення Центру було важко. Ми перебували на фінансуванні місцевого бюджету, тому багато проблем довелося вирішувати спільно шляхом з співробітниками. Всім колективом шукали спонсорів і меценатів. Згодом з’явилася оргтехніка та все обладнання, яке потрібно для роботи. Ми не стоїмо на місці, при цьому життя кожен день підносить нові виклики і нові вимоги.

А чим співробітники стали займатися в Центрі, крім роботи, яку вони добре знали? Все ж таки новий формат роботи для медиків, що працюють у державній медичній системі багато років.

Згодом стали підписувати декларації. Ми уклали договір з Національною службою здоров’я, стали працювати за системою прийому електронних карт, електронних напрямків на консультації і т.д.

Зрозуміло, що це був важкий і складний шлях навчання персоналу, тому що одна справа навчати молодих, і зовсім інша — дорослих успішних людей пенсійного віку. Звичайно хотілося б віддати належне, що вони не упустили руки і прагнуть йти в ногу з часом.

А як ви вибудовували роботу спочатку пандемії в 2020 і протягом усього минулого року?

2020 рік, пов’язаний з коронавірусом, став для Центру великим викликом і випробуванням. Ми змогли впоратися завдяки спонсорам (один з них – благодійний фонд «Корпорація Монстрів») і підтримці пересічних людей, тому що Болградський район був одним з перших, на території якого виникли проблеми з коронавірусом.

Ми підписали пакет по забору мазків ПЛР і були на той момент єдиним районом області, в якому є 14 мобільних бригад. Це було обумовлено тим, що територія району велика — понад 60 кілометрів в одну та іншу сторони. Пакети нас дуже виручили, і співробітники були компенсовані за ті професійні ризики, які несли.

На додаток до всього, Центр був забезпечений пральними машинами, тому що ми працювали не тільки одноразовими засобами захисту, а й багаторазовими, що дозволило зекономити. Та й співробітники більше довіряли багаторазовим костюмам. Але це був такий період становлення, період вивчення проблеми.

Ситуація в якийсь момент стабілізувалася?

Звичайно, змінювалися накази і тактики ведення хворих коронавірусом, змінювалася й ситуація. Вона ставала то краще, то гірше, проте я думаю, що найгірше залишилося позаду. Люди подолали страх, навчилися охороняти своє здоров’я і здоров’я своїх близьких. Зараз багато людей пройшли це випробування, а ми довели, що сімейна медицина може справлятися з коронавірусною інфекцією.

До речі, перша лінія, хто зіткнувся з цією проблемою — сімейні лікарі, фельдшери, медсестри — не всі ходили в стаціонари, тому з тими хворими в більшості своїй також працювала сімейна медицина.

Які відділення та пункти функціонують у Центрі наразі? 

Функціонують 2 фельдшерсько-акушерські пункти, 15 амбулаторій загальної практики сімейної медицини та одне таке відділення, вони забезпечені всім необхідним.

У нас функціонують аналізатори крові, практично до кожної громади маршрут так зорієнтований, щоб максимально швидко був доступ до аналізів крові і сечі. Глюкометри та прилади для визначення холестерину і цукру в крові перебувають у всіх структурних підрозділах. Скрізь є пульсометри — все, що потрібно по табелю оснащення —  все це у нас є в первинних підрозділах Центру первинної медико-санітарної допомоги.

Ігоре Вікторовичу, а як йдуть справи в плані забезпечення Центру медикаментами?

У нас є всі медикаменти навіть на випадок, якщо різко змінюються погодні умови і ми не можемо виїхати. Є розчини, які потрібно використовувати при інсультах та інших серйозних захворюваннях. Звичайно, є дуже великий рух вперед в порівнянні з 2013 роком, і в плані реального оснащення і найголовніше — в навчанні персоналу, тому що минаючи кам’яний вік, ми вступили одразу в нову еру (сміється, – авт.).

Що зараз з співробітниками освоюєте в роботі, крім вже вивченого та зробленого?

Перед нами стоїть завдання освоїти нову виписку електронних лікарняних листів — робота укладення електронних декларацій теж була для нас важливим моментом. Консультування фахівців при знанні комп’ютерних технологій — це все має місце бути на сьогоднішній день. Телемедицина — все воно є в світі можливостей, у міру сил ми все використовуємо.

Цього року акцент на вакцинацію, і ми підписали з Національною службою здоров’я також і пакет послуг на вакцинацію. Звичайно, наші цифри вакцинованих — далеко не весь показник в Болградському районі, тому що такі служби, як поліція, митниця, прикордонні війська прищеплювалися у себе в відомчих поліклініках і прищепних пунктах.

Оскільки Болградський район — прикордонний, в нашому випадку це великі зв’язки з Болгарією і Румунією, — нам слід розуміти, хто з них вакцинувався за межами України, тому що така група в Болградському районі теж досить велика. Це не обов’язково пов’язано з наявністю паспорта Болгарії чи Румунії, просто є можливість зробити щеплення за гроші в тій країні — там це не безкоштовно.

Як місцеве населення ставиться до вакцинації в цілому?

Якщо говорити про те, що вакцинація є війна — то з одного боку, це війна проти коронавірусу, з іншого боку — війна за ринок вакцин. Тому інформаційні вкидання, які бувають в ЗМІ і соцмережах, пристойні вакцини дискредитують, на жаль.

Коли шановні люди висловлюються проти вакцинації, багато до них прислухаються і починають сумніватися. І це проблема, що у багатьох виникає страх, який має підстави — все трапляється і при вакцинації бувають казуси, але кінцевий результат і кінцева статистика в результаті нас усіх переконує вакцинуватися.

Ми проводимо велику роботу з інформування населення, використовуючи адміністративні важелі. 24 березня 2021 я був першим, хто вакцинувався в Болградському районі. Вся інформація доступна і в соціальних мережах, і в місцевій пресі, і ми регулярно просимо місцеву владу підтримати нас. Дякую, що є відгуки, і ми працюємо для того, щоб донести, що вакцинація — це порятунок від виниклої проблеми, з якою зіткнулася Україна і весь світ.

Чи є у вашій практиці каверзні моменти, пов’язані з вакцинацією?

Таке не траплялося, але, наприклад, місцева реакція — це природний процес на будь-яке щеплення. Або прищепився і захворів коронавірусом — такого теж не було, як і не було шокових моментів. Це планова робота: ми плануємо людей, тому що вакцина буває 6-дозною і 10-дозною, і потрібно розуміти, що ти відкриваєш ампулу для 6 або 10 людей, і це все жорстко контролюється.

Буває, що люди записалися, а потім поїхали і не попередили нас, і через це виникає невелика напруга і хвилювання, що ми порушуємо процес і при цьому хочемо зробити все, як повинно було бути. Але у нас завжди є в запасі певна кількість людей, які записалися і чекають своєї черги вакцинації.

Ті, хто хочуть — ті вакцинуються. Якщо у людини є всередині упередження і вона не хоче вакцинуватися, ми з нею розмовляємо, пояснюємо і розповідаємо, але не примушуємо.

Зазначу, що всі професійні категорії, які прищеплюються в відомчих поліклініках певними видами вакцин (тобто під кожну вакцину потрібно готувати і навчати персонал) — це не хаотичні щеплення, що кого хочеш і коли хочеш прищеплюють, а чітко створені пункти вакцинації. Дякую Одеському центру громадського здоров’я, який проводить навчання персоналу і грамотний розподіл руху цих вакцин.

Ігоре Вікторовичу, як йдуть справи з вашим співпрацею з іншими медичними установами в південному регіоні?

Я щиро дякую за роботу і підтримку співробітників південного регіону — Сарата, Татарбунари, Арциз, Рені, Кілія  ​​— ми дуже один одному допомагаємо і морально, і фізично. Радимося, налагоджуємо маршрути по шляху проходження, відвантажуємо тести. Це дуже цінно і важливо — проте в основному це жінки і на їх тендітних плечах все тримається.

Як залучити молодих фахівців в регіональні медустанови?

У нас після закінчення інтернатури є лікарі, які відпрацьовують рік, і серед них є дуже перспективні молоді спеціалісти. Якщо вони поїхали працювати в село за розподілом, місцева влада допомагає їм в побутовому плані. В цьому і є плюси, які зацікавили молодь роботи в селі.

Мінус роботи молодих медиків в регіоні, втім, як і скрізь — міграційні моменти. В Бессарабії чималі села були раніше — по дві і чотири тисячі населення. Зараз багато хто виїхав на заробітки і це теж позначається в роботі медпрацівників. Тому багато з них виїжджають туди, де є життя, де є рух. Туди, де є люди, тому що наша професія безпосередньо пов’язана з людьми.

Ігоре Вікторовичу, як особисто ви справляєтеся зі складними робочими завданнями в важкий для всіх період пандемії?

Всі перемоги, пов’язані з коронавірусною інфекцією, є завдяки абсолютній відданості роботі. Потрібно бути фанатом своєї професії, щоб не тільки залишитися в ній, але і перемогти. Або, принаймні, не здатися.

Про Ігоря Веліксара: Закінчив Одеський медичний інститут в 1994 та поїхав у Болград Одеської області для проходження інтернатури в терапевтичному відділенні. В 1996 по закінченню приступив до роботи дільничним лікарем. У 2005 закінчив Одеський регіональний інститут державного управління при Президентові України в системі охорони здоров’я.

У Болградській поліклініці до 2013 працював дільничним лікарем. Потім став завідувачем поліклініки і працював на цій посаді протягом року. У 2014 за рішенням Болградської сесії райради про створення Центру первинної медико-санітарної допомоги був затверджений на посаді головного лікаря.

 

Аліна Манасова