Багато хто з тих, хто зараз знаходяться в більш безпечних містах або країнах, відчувають провину за те, що їх життю нічого не загрожує у той час як інші люди залишаються під обстрілами і навіть гинуть.
Це і є «синдром провини вцілілого». Він має навіть фізичні прояви: нудота, проблеми з травленням та апетитом, безсоння, тремтіння. Може здаватися, що здавлює грудну клітку чи геть усе тіло сповнене болем. Психологічно цей синдром проявляє себе у нав’язливих думках, апатії, панічних нападах, відсутності радості від порятунку. У найбільш важких випадках може проявлятися селфхарм (нанесення шкоди самому собі).
Хто може відчути провину? Будь-хто під час воєнних дій, але найбільше вразливі евакуйовані та батьки, що пережили своїх дітей під час війни.
Як упоратися з відчуттям провини?
- Насамперед варто зрозуміти, що це не ваша вина, що в інших куточках країни відбуваються воєнні дії. Згадайте про справжні причини конфлікту та скеруйте негативні емоції на них, а не на себе.
- Дозвольте собі сумувати та поділіться своїми переживаннями з близькими. Варто зрозуміти, що в ситуації евакуації синдром провини – це цілком нормальне явище.
- Не опускайте руки, продовжуйте допомагати, будучи в безпеці: підтримуйте евакуйованих, ставайте волонтером, розповсюджуйте корисну інформацію тощо.
- Пам’ятайте, що знаходячись у безпеці, ви можете допомогти та бути корисним Україні та своїм близьким більше, ніж удома, у ситуації тривоги та страху за власне життя. Тому не варто звинувачувати себе за безпеку, яку ви зараз відчуваєте, нехай вона стане для вас ресурсом для подальших дій!
Все буде добре!
Психолог Лейла Гасанова