Інтернетом ширяться фото та відео з визволених Бучі, Ірпеня та Гостомеля, на яких зображені кадри жорстокості агресорів щодо мирних українців. Побачене викликає бурю почуттів: гнів, агресію, зневіру, лють, страх, огиду, безпорадність, почуття провини, а головне – глибокий біль. Майже кожен відчув горе тих незнайомих людей на фото.
Співчуття може проявитися фізично: головним болем, болем в шлунку, нудотою, тремором тощо. Саме ці реакції вказують на так звану травму свідка. Адже отримати психологічну травму можна не тільки будучи жертвою насильства або беручи в ньому участь. Якщо ви чи ваші близькі стали свідками чиєїсь жорсткості, агресії чи будь-якої трагедії, важливо вчасно розпізнати психологічну травму та розуміти, як далі діяти.
Як відрізнити емпатію та співпереживання від травми свідка?
- ситуація згадується дуже яскраво, навіть деякий час потому, і проживати її щоразу важче;
- виникають гнів та бажання поквитатися з агресором, а трагедія іншої людини стає ніби особисто вашою;
- з’являється та зростає почуття провини та безпорадності, людина може навіть відчувати сором через те, що сама знаходиться в безпеці;
- переглядаючи фото з місця подій ви мимоволі уявляєте на місці жертви себе або рідних, від таких думок вам фізично та психічно недобре, ви тривожитесь та боїтеся.
Якщо перераховані ознаки характеризують ваш стан зараз, ви отримали травму свідка. Найперше, що слід зробити в цей момент – припинити поширювати фото з болючим сюжетом, оскільки ваш емоційний стан не нормалізується від постійного споглядання цих матеріалів та читання коментарів. Після цього можна зайнятися самодопомогою:
Зрозумійте, що ваші почуття нормальні, зараз більшість українців перебувають в такому стані.
- Не мовчіть. Так само, як безпосередньо постраждалі в трагедії, свідки потребують проговорення того, що з ними сталося. Ви можете описати свої думки та переживання, поспілкуватися з друзями чи рідними, вести щоденник. Головне – не варто постійно перегледіти фото з місця подій. Натомість акцентуйте увагу на власних емоціях, а не на жахливих кадрах.
- Новини – на паузу. Не шукайте репортажі та відеоролики з місця трагедії. Дайте собі час відновитися.
- Травма свідка – це енергія, яку можна використайте в корисній сфері. Наприклад, запишіться у волонтери або займіться активним дозвіллям. Не дозволяйте собі зупинитися.
- Структуруйте час. Займати себе можна побутовими справами: прибиранням, пранням або, наприклад, малюванням. Можна відволікати себе роботою, проте необхідно дотримуватися графіку і не перевантажуватися. Бажано в цей час відмовитися від гаджетів.
- Не варто кардинально змінювати спосіб життя, приймати доленосні рішення, адже зараз ви у стані стресу. Якщо травма свідка не проходить потягом довгого часу, слід звернутися з допомогою до психолога.
Бережіть себе! Давайте дбати про свій психічний стан разом!
Психолог Гасанова Лейла