Як позбутися синдрому біженця і продовжити жити, попри новини та війну

Logo
Головна / Блог / Новини / Як позбутися синдрому біженця і продовжити жити, попри новини та війну

Мільйони людей покинули Україну після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого. Багато хто з них стикається з так званим синдромом біженця. Це важкий емоційний стан, що характеризується шкодуванням про покинутий дім, батьківщину, рідних і близьких у такий тяжкий час. При цьому цей стан загострюється, коли люди перебувають в оточенні інших біженців. У той же час, не у всіх, хто наважився на переїзд, розвивається синдром біженця. Це залежить від стану психіки людини.

Загалом вимушені переселенці можуть зіткнутися з такими психологічними явищами:

  • почуття втрати рідного дому;
  • відсутність перспектив, невпевненість у завтрашньому дні;
  • відчуття непотрібності й покинутості (особливо для літніх людей);
  • самотність та провина;
  • безпорадність;
  • підвищена дратівливість та спалахи агресії;
  • емоційна відстороненість;
  • ангедонія – нездатність відчувати радість та задоволення;
  • різкі коливання почуттів до «приймаючої сторони» – від безмежної вдячності до злості через їхнє благополуччя;
  • суїцидальні думки.

Часто через сильне почуття провини люди хочуть повернутися додому. Цей стан може погіршуватися, якщо оточення засуджує рішення поїхати. Пам’ятайте, що ті, хто засуджують, роблять це через власний страх і безпорадність, тому спрямовують свою агресію на інших. Кожен сам несе відповідальність за свої рішення. Комусь доцільніше виїхати, а комусь – залишитися.

Як полегшити свій стан?

  • Прийміть факт, що ваші почуття є нормальними в даній ситуації, не звинувачуйте і не засуджуйте себе. Дайте собі час адаптуватися.
  • Подумайте, чи зможете ви бути корисними, знаходячись під обстрілами. Тому краще допомагайте Батьківщині з безпечного місця.
  • Говоріть про свої почуття з тими, хто поряд. Зрозумійте, вам не повинно бути соромно за власну безпеку.
  • Майте чіткий план:де і як довго ви будете проживати, де братимете продукти, чи є можливість влаштуватися на роботу тощо. Почніть поступово процес соціалізації на новому місці.
  • Повертайтеся до довоєнних побутових звичок та ритуалів. Так, війна триває, але це не означає, що треба відмовляти собі в гігієні, ранковій каві, перегляді фільмів, якщо на це є час та можливість.
  • Знайдіть тих, кому зараз потрібна ваша допомога, доєднайтесь до місцевих волонтерських організацій.

Пам’ятайте, що ви – це ще один дуже важливий фронт, який бореться за незалежність України, не зважаючи на те, де саме ви зараз знаходитесь. Ви надзвичайно важливі. Війна скоро завершиться і буде можливість знову повернутися в рідне місто. Тож починайте будувати свої плани з Україною вже зараз.

Бережіть себе та близьких! Давайте дбати про свій психічний стан!

Психолог Лейла Гасанова