У нашому оточенні є люди, які зараз пригнічені. І ми хочемо допомогти нашим близьким, та не завжди знаємо, як почати розмову, що сказати і як підбадьорити. Є фрази, які не підтримують, а ранять людину.
1. Кожен має свою унікальну історію та досвід, тому казати «Я тебе розумію» буде недоречно. Це може викликати роздратування. Натомість слід використовувати фрази на кшталт: «Я хочу зрозуміти твої почуття», «Те, що тобі довелось пережити, – це жахливо», «Я можу тобі чимось допомогти?».
2. Фраза «Не переймайся, все буде добре!» лише травмує людину. Чи розумно давати надію на ілюзію абсолютного щастя, коли відомо, що в реальному житті «все» добре не буває. У житті завжди є місце і радості, і болю. Таке запевнення – це обман, відхід від реальності в ілюзії. Натомість краще сказати: «Твої почуття – це нормально». Якщо ви бачите, що людина явно чимось засмучена, але намагається приховати це, спробуйте пояснити, що її емоції нормальні, що ви не будете соромити або висміювати її. Можливо, ці слова допоможуть людині розкритися перед вами і полегшити свої переживання.
3. Перестаньте знецінювати почуття людини та не порівнюйте її ситуацію з іншими. Так ви можете тільки відштовхнути її від себе та залишити сам на сам зі своїми почуттями. Уникайте таких фраз: «Дурниці, не хвилюйся», «Добре, що живий, а іншим ще гірше» тощо. Краще підтримати людину прийнявши її горе: «Те, що з тобою сталося, – дійсно жахливо», «Я можу тобі чимось допомогти?».
Визнайте, що у людини зараз непрості часи. Скажіть, що вам важко бачити її біль. Якщо вважаєте це доречним, обійміть людину, адже обійми – наш унікальний спосіб боротьби з труднощами, що дарує розраду і заспокоєння не гірше за розмови.
4. Головне у прийнятті страждань людини – не впадати в жалість до неї. Фрази на кшталт «Ой, бідненька», «Мені так жаль тебе» ще більше заганяють людину в позицію жертви. У цьому випадку найкраще – активно слухати. Просто вислухайте людину спокійно, не перебиваючи та не підганяючи. Акцентуйте увагу на сильних сторонах особистості.
5. Якщо людина не хоче ділитися з вами певною інформацією, не тисніть на неї. Можливо, вона не готова розділити пережите з кимось, тому зачекайте. Не оцінюйте вчинки особи фразами: «А якби мене послухала», «А чого одразу не виїхала» тощо.
Пам’ятайте, що підтримка – це потужний метод допомоги та психологічного зцілення постраждалої людини. Не варто в цей момент знецінювати ситуацію, говорити про свій досвід, заперечуючи жах ситуації іншої людини. У жодному разі не звинувачуйте і також не варто жаліти. Просто будьте поруч, вислухайте, обійміть та допоможіть почати жити близькій людині в нових реаліях.
Бережіть себе та близьких.
Гасанова Лейла, психологиня