Війна розлучила велику кількість українських сімей, але найважче тим, хто був вимушений розлучитися зі своєю дитиною: залишити її з родичами у безпечному місці, щоб мати змогу працювати та волонтерити, або відправити в евакуацію лише з мамою, поки батько захищає країну. У кожного своя історія розлуки, але всі, хто пережив такий досвід, мають одну потребу – навчитися не опускати руки, коли думки – лише про дитину, яка зараз не поруч.
Ось кілька рекомендацій, які допоможуть батькам не втратити зв’язок та впоратися з вимушеною розлукою.
- Навіть на відстані дитина відчуває ваш емоційний стан. Тому потурбуйтеся про себе та сприяйте стабілізації свого емоційного стану, будьте сильним та авторитетним прикладом для дитини.
- Говоріть з дитиною про ситуації в рідному місті, враховуючи її вік. Не потрібно обіцяти скору зустріч, приїзд додому, якщо ви самі в цьому не впевнені. Такі обіцянки лише травмують дитину. Краще бути чесним.
- Дозволяйте дитині виражати свої емоції та проговорюйте психологічний стан дитини. Не варто знецінювати її переживання.
- Продовжуйте робити щось разом з дитиною, наприклад, переглядайте мультфільм разом на відстані та обговорюйте сюжет, персонажів тощо.
Важливо, попри обставини, не втрачати зв’язок із дитиною – спілкуватися, проговорювати події дня, надавати підтримку, навіть якщо вона віртуальна. Пам’ятайте, що кожен день наближає нас до перемоги, а тому вже скоро ми зможемо обійняти близьких і бути в безпеці.
Якщо відчуваєте, що самостійно вам важко справлятися з життєвими обставинами, не нехтуйте професійною допомогою та звертайтеся до психологів.
Бережіть себе та близьких. Все буде добре!
Лейла Гасанова, психолог