Психічне здоров’я

Криза «автономія – сором і сумніви»

Перші 2 – 3 роки життя

Logo
Головна / Психічне здоров’я / Криза «автономія – сором і сумніви»

Провідний вид діяльності – предметна гра

Раннє дитинство (від 1-го до 3-х років). Дитина починає самостійно діяти (наприклад, стояти, ходити, вилазити, вмиватися, одягатися, їсти). Ідентичність дитини на цій стадії може бути позначена формулою: «Я сам» і «Я – те, що я можу». Розумна дозволеність сприяє становленню автономії дитини. У разі постійної гіперопіки або ж, навпаки, коли батьки очікують від дитини надто багато з того, що виходить за межі її можливостей, у неї виникають сумнів і невпевненість у собі, виробляється слабка сила волі.

Криза трьох років – криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини.

Найважливішими ознаками цієї кризи є:

  • негативізм як негативна реакція дитини, відмова підкорятися вимогам;
  • упертість як реакція дитини на власне рішення, що виявляється у наполяганнях на своїх вимогах, рішеннях;
  • непокірність є близькою до негативізму та впертості, однак має більш генералізований та безособовий характер. Найчастіше вона постає як протест проти порядків, заборон, звичаїв, що панують удома;
  • свавілля як прагнення звільнитися від опіки дорослого, намагання діяти самостійно. Частково воно нагадує кризу першого року, але тоді немовля прагнуло фізичної самостійності. Тепер його метою є досягнення самостійності у здійсненні намірів та задумів;
  • знецінення дорослих (дитина починає сприймати їхні слова та вчинки крізь призму своїх інтересів);
  • протест як бунт проти батьків, налаштованість на суперечку з ними;
  • деспотизм (дитина різноманітними способами та засобами демонструє деспотичну владу щодо всього оточуючого. Найчастіше це відбувається у сім’ях з єдиною дитиною).

У дитини з’являється прагнення до самостійної діяльності, самостійного задоволення своїх потреб («Я сам»)

У результаті подолання кризи трьох років виникають такі ВАЖЛИВІ ПСИХІЧНІ НОВОУТВОРЕННЯ:

  • порівняння себе з іншими людьми;
  • прагнення до самостійної діяльності, подібної на діяльність дорослих;
  • тенденція жити спільним життям із дорослими.

Прагнення бути як дорослий може знайти найповніше втілення тільки у формі гри. Тому криза трьох років розв’язується завдяки переходу дитини до сюжетно-рольової діяльності. Ця криза є короткочасною, але пов’язані з нею новоутворення (прагнення самостійності, відокремлення себе від дорослих, бажання наслідувати їхні дії) є важливим кроком у психічному розвитку дитини.

Тематичні публікації