Провідний вид діяльності – предметна гра
Раннє дитинство (від 1-го до 3-х років). Дитина починає самостійно діяти (наприклад, стояти, ходити, вилазити, вмиватися, одягатися, їсти). Ідентичність дитини на цій стадії може бути позначена формулою: «Я сам» і «Я – те, що я можу». Розумна дозволеність сприяє становленню автономії дитини. У разі постійної гіперопіки або ж, навпаки, коли батьки очікують від дитини надто багато з того, що виходить за межі її можливостей, у неї виникають сумнів і невпевненість у собі, виробляється слабка сила волі.
Криза трьох років – криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини.
Найважливішими ознаками цієї кризи є:
- негативізм як негативна реакція дитини, відмова підкорятися вимогам;
- упертість як реакція дитини на власне рішення, що виявляється у наполяганнях на своїх вимогах, рішеннях;
- непокірність є близькою до негативізму та впертості, однак має більш генералізований та безособовий характер. Найчастіше вона постає як протест проти порядків, заборон, звичаїв, що панують удома;
- свавілля як прагнення звільнитися від опіки дорослого, намагання діяти самостійно. Частково воно нагадує кризу першого року, але тоді немовля прагнуло фізичної самостійності. Тепер його метою є досягнення самостійності у здійсненні намірів та задумів;
- знецінення дорослих (дитина починає сприймати їхні слова та вчинки крізь призму своїх інтересів);
- протест як бунт проти батьків, налаштованість на суперечку з ними;
- деспотизм (дитина різноманітними способами та засобами демонструє деспотичну владу щодо всього оточуючого. Найчастіше це відбувається у сім’ях з єдиною дитиною).
У дитини з’являється прагнення до самостійної діяльності, самостійного задоволення своїх потреб («Я сам»)
У результаті подолання кризи трьох років виникають такі ВАЖЛИВІ ПСИХІЧНІ НОВОУТВОРЕННЯ:
- порівняння себе з іншими людьми;
- прагнення до самостійної діяльності, подібної на діяльність дорослих;
- тенденція жити спільним життям із дорослими.
Прагнення бути як дорослий може знайти найповніше втілення тільки у формі гри. Тому криза трьох років розв’язується завдяки переходу дитини до сюжетно-рольової діяльності. Ця криза є короткочасною, але пов’язані з нею новоутворення (прагнення самостійності, відокремлення себе від дорослих, бажання наслідувати їхні дії) є важливим кроком у психічному розвитку дитини.
