Психічне здоров’я

Криза «довіра – недовіра»

Від народження до кінця 1-го року життя

Logo
Головна / Психічне здоров’я / Криза «довіра – недовіра»

Провідний вид діяльнорсті – емоційно-особистісне спілкування

У цей період завдяки материнській турботі закладаються основи здорової особистості у вигляді загального почуття довіри, «впевненості», «внутрішньої визначеності». Людина довіряє соціуму, виходячи з міри довіри до своєї матері. Почуття недовіри, страху, підозрілості з’являються, якщо мати ненадійна, відштовхує дитину.

Криза «довіра – недовіра»

Криза першого року життя пов’язані із:

  • становленням ходи;
  • мовленням (латентний період становлення мовлення);
  • особливостями прояву афектів і волі (перші акти протесту, опозиції, протиставляння себе іншим).

Ця криза обумовлена руйнуванням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим і проявляється в плаксивості, похмурості, інколи в порушенні сну, втраті апетиту тощо.

Головною ознакою кризи першого року є різке зростання незалежності дитини від дорослих.

Важливим є встановлення соціальних зв’язків дитини з усіма членами сім’ї. Усе це зумовлює появу почуття довіри немовляти до об’єктів навколишнього світу.

Подолання кризи першого року життя зумовлює подальший розвиток дитини

  • перехід від біологічного до соціального типу розвитку;
  • оволодіння «діалогом» із дорослим;
  • значні зрушення у пізнавальному розвитку;
  • формування мовлення;
  • взаємодії з предметами та оточуючими людьми;
  • розширення соціальної ситуації розвитку завдяки оволодінню ходою;
  • прояв перших афективних реакцій.

Усвідомлюючи значущість кризового періоду в житті дитини, дорослі повинні вчасно перебудувати стосунки з нею, надати їй більше свободи і самостійності.

Тематичні публікації