Провідний вид діяльності – інтимно-особистісне спілкування
Найважливіший період у психосоціальному розвитку людини. Вже не дитина, але ще й не дорослий, підліток стикається з новими соціальними ролями і пов’язаними з ними вимогами. Він оцінює світ і ставлення до нього, здійснює стихійний пошук нових відповідей на важливі запитання: «Хто я?», «Ким я хочу стати?». Підлітки відчувають пронизливе почуття своєї непотрібності, душевного розладу і безцільності, іноді кидаються у бік «негативної» ідентичності, делінквентної (відхиленої від норми) поведінки. Криза ідентичності, або рольова плутаність, призводить до неспроможності вибрати професію або продовжити освіту, іноді до сумнівів у власній статевій ідентичності.
КРИЗА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ. Підлітковий вік є першим перехідним періодом від дитинства до дорослості. Якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційній сферах особистості (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, особистісні новоутворення та ін.), породжують новий рівень її самосвідомості, потреби у самоствердженні, рівноправному і довірливому спілкуванні з ровесниками та дорослими. Інтенсивний статевий розвиток зумовлює виникнення статевого потягу і пов’язані з ним переживання та інтереси.
ПІДЛІТКОВА КРИЗА ПРОХОДИТЬ ТРИ ФАЗИ:
- негативну (передкритичну)
- фаза ламання старих поглядів, стереотипів, структур; апогей кризи (як правило – це тринадцять років);
- посткритична фаза – період формування нових стереотипів і побудови нових структур.
ОЗНАКИ Й СИМПТОМИ ПІДЛІТКОВОЇ КРИЗИ:
- значні фізіологічні зміни, суб’єктивне відчуття дорослості;
- зниження продуктивності й здатності до учбової діяльності навіть у тих сферах, де підліток має обдарованість;
- регрес у виконанні творчих завдань;
- негативізм як невмотивоване протистояння дорослим, протест проти авторитетів, ворожість, порушення дисципліни, конфліктність;
- емоційна нестабільність, афективно-шокові реакції, справжній вибух непокори, впертості, зухвальства, важковиховуваності, сильні емоційні переживання;
- втрата цілісності й стабільності Я-образу, зниження рівня адекватності;
- підвищення чутливості, дратівливість, внутрішній неспокій і збудливість, фізична й душевна слабкість, примхи, невдоволеність собою;
- егоцентризм, максималізм, невизначеність самооцінки, труднощі переорієнтації з оцінювання інших на самооцінювання;
- нездатність адекватно реалізувати потребу в самопізнанні, прагнення до самоізоляції, усамітнення;
- філософська інтоксикація (інтенсивна інтелектуальна діяльність, спрямована на самостійне розв’язання «вічних» проблем – сенсу життя, призначення людства тощо);
- сумніви щодо можливостей власної особистості, почуття неповноцінності, втрата сенсу життя.
Позитивна риса, пов’язана з успішним виходом із кризи періоду юності, – це здатність зробити власний вибір, знайти свій шлях у житті і залишатися вірним узятим на себе зобов’язанням, прийняти суспільні принципи і дотримуватися їх.
