Провідний вид діяльності – навчання
Шкільний вік . У цьому віці дитина виходить за межі сім’ї і починається систематичне навчання. Діти прагнуть дізнатися, що з чого виходить і як воно діє. Ідентичність дитини тепер виражається так: «Я – те, чого я навчився». Навчаючись у школі, діти долучаються до правил усвідомленої дисципліни, активної участі. Небезпека цього періоду полягає в появі почуття неповноцінності, або некомпетентності, сумнівів у своїх здібностях або у статусі серед однолітків.
Дана вікова криза збігається з періодом інтенсивного фізичного зростання, вдосконалення тонкої моторики рук, розвитку ряду складних нервовопсихічних функцій. І саме в цей напружений для організму час змінюється соціальний статус дитини – вона стає школярем.
Необхідність пристосуватися до нового оточення і до нових вимог створює у деяких дітей передумови для формування комплексу відхилень і порушень поведінки, що об’єднуються умовним терміном «ШКІЛЬНИЙ НЕВРОЗ»:
- дитина стає дуже тривожною;
- боїться запізнитися в школу;
- боїться помилитися;
- порушується апетит, особливо вранці, з’являється нудота і навіть блювота;
В інших випадках дитина, навпаки:
- не хоче раео прокидатися, одягатися, щоб іти на заняття;
- забуває завдання;
- не може пристосуватися до дисципліни;
- не відповідає на запитання вчителя.
Найчастіше це буває з ослабленими дітьми, які досягли шкільного віку, але за фізичними і психічними даними відстають від однолітків.
Тому не поспішайте тому віддавати до школи шестирічну дитину, якщо лікар дитячої поліклініки або психолог вважає, що вона ще недостатньо до цього підготовлена.
Першокласників, крім, звичайно, міцних, витривалих хлопців, не слід завантажувати додатковими заняттями в музичних школах, спортивних секціях, студіях: нехай спочатку добре адаптуються до школи.
Дуже важливо в цей період створити дитині вдома спокійну обстановку, не пред’являти непосильних вимог і ,звичайно, не карати за бруд в зошиті або невивчений урок, – так можна тільки посилити негативне ставлення до навчання. Не можна залишати поза увагою, що саме в 7-11 років у дітей з неврівноваженою нервовою системою, особливо у хлопчиків, вперше можуть з’явитися такі порушення поведінки, як втеча з дому. Спочатку це зазвичай пов’язане зі страхом покарання, протестом проти сварок батьків або якихось інших неприємностей, пережитих вдома.
