Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) до сьогодні удосконалює Всесвітню стратегію охорони здоров’я з профілактики та лікування ВІЛ/СНІД. У спробах розв’язання цієї проблеми неможливо відокремити медичні та психологічні сторони. Вони взаємопов’язані, а від їх злагодженої дії залежить успішність зусиль.
Психологічний супровід ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД спрямований на створення можливості отримання хворим невідкладної та, за потреби, пожиттєвої психологічної допомоги.
Психологічний супровід ВІЛ-інфікованого включає в себе наступні змістові аспекти:
| 1. |
складність перебігу хвороби |
- Протікання ВІЛ/СНІДу досить різноманітне й непередбачуване, може супроводжуватися значною кількістю ускладнень, періодами загострень та ремісії.
- Хворі відрізняються своїм реагуванням на виявлення у них ВІЛ-інфекції та своїм психоемоційним станом упродовж всієї хвороби. Це значно ускладнює роботу лікаря та потребує від фахівця великого професіоналізму, терпіння, людяності та емоційної підготовки у сфері невідкладної психологічної допомоги.
|
| 2. |
комплексний підхід; формування прихильності до антиретровірусної терапії |
- За допомогою антиретровірусної терапії (АРВТ) є можливість подовжити життя людини за умови пожиттєвого лікування АРВТ-препаратами.
- Головною метою даного аспекту є постійна підтримка хворого, мотивування до регулярного і систематичного прийому ліків, спонукання до відходу від деструктивного способу життя.
|
| 3. |
психоемоційні та екзистенційні проблеми |
- Одразу після оголошення та підтвердження діагнозу людина має отримати можливість психологічної, медичної, соціальної, правової підтримки.
- Саме захворювання, що є невиліковним, супроводжується великою кількістю психологічних проблем від початкового етапу прийняття діагнозу і упродовж усього періоду, коли психологічний стан хворого змінюється від тривоги, депресії до спроб виваженого ставлення та мотивації до спротиву хворобі з періодами відчаю та суїцидальних тенденцій у поведінці.
|
| 4. |
проблеми сімейних та міжособистісних стосунків ВІЛ-інфікованих |
- Пацієнта, що опинився в складній життєвій ситуації, оточують його близькі та рідні, друзі та колеги, знайомі –коло його соціальних контактів. Після підтвердження діагнозу з усіма цими людьми ВІЛ-інфікований повинен буде вибудовувати відносини, враховуючи свій статус.
- Після виявлення ВІЛ вчитися жити з ВІЛ доведеться не лише самому інфікованому, а й його близьким.
|
| 5. |
добровільне консультування та тестування на ВІЛ |
- Є фактично відправною точкою психологічної, лікувальної та профілактичної роботи. Слід підкреслити, що доступність тестування сама по собі недостатня: тестування має бути добровільним і конфіденційним, але при цьому обов’язково має супроводжуватися психологічним консультуванням. Консультування є необхідним для підготовки людини до вкрай відповідальної ситуації з невідомим фіналом, що і стає причиною значних, виражених проявів тривоги, аж до панічних розладів.
|
| 6. |
запобігання стигматизації та дискримінації |
- ВІЛ-інфіковані стикаються з відстороненістю, неприйняттям з боку знайомих, що сприяє посиленню власної ізольованості та відчуженості.
- Відмінність ВІЛ-інфекції від інших важких захворювань обумовлена тим, що саме від поведінки хворої людини залежить розповсюдження вірусу. Тому емоційний стан, соціально-психологічна адаптація ВІЛ-інфікованих дуже важливі для стабілізації епідемічної ситуації в суспільстві.
|
| 7. |
профілактика суїцидальної поведінки ЛЖВ |
- Відчуття себе ізольованим, на самоті зі своєю бідою, стражданнями і страхами, а головне – втрата всілякого сенсу у продовженні такого стану призводить до виникнення у невиліковно хворих суїцидальних роздумів та намірів. Лікарю важливо психологічно підтримувати хворого та разом з ним знайти те, заради чого варто жити.
|
| 8. |
паліативна допомога |
- Мета паліативної допомоги – зменшення страждань та болю хворого, створення психологічного, фізичного і духовного комфорту, підвищення якості життя.
- Головна теза паліативної допомоги: кожна людина має право на повагу, лікування і достойні умови життя та смерті. Це означає, що навіть тоді, коли можливості інтенсивного лікування вичерпані й одужання неможливе, людина не повинна залишатися без підтримки і допомоги.
|
| 9. |
потреба в духовній підтримці |
- Досить важко провести межу між психологічною і духовною підтримкою, коли йдеться про усвідомлення та розв’язання сенсожиттєвих суперечностей та роздумів з цього приводу. Духовну підтримку прийнято пов’язувати з вірою в Бога. Система цінностей кожної людини індивідуально-своєрідна, але, очевидно, неможливо знайти людину, яка б не потребувала принаймні віри, надії та любові.
- Духовний аспект підтримки пацієнтів та їхніх родичів включає:
- допомогу у постановці та розв’язанні світоглядних питань;
- підтримку того, хто доглядає за хворим;
- надання можливості підтримки та відвідування священника чи іншої духовної особи, коли у хворого є така потреба.
|
| 10. |
профілактика «синдрому вигорання» серед медичних працівників |
- Боротьба з епідемією ВІЛ/СНІД вимагає від спеціалістів, що працюють у цій сфері і з таким контингентом, володіння певними навичками саморегуляції та самовідновлення. Лікарю важливо піклуватися і про свій стан здоров’я та загальний психологічний тон.
|
Отже, зміст психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих осіб має включати три основних напрямки:
На кожному з указаних етапів використовуються специфічні та необхідні заходи та психологічні методи впливу, що дає можливість ефективно вибудувати систему психологічного супроводу ВІЛ-інфікованого та стимулює хворого до систематичного лікування.
Отже, психологічний аспекти у роботі з ВІЛ-інфікованим – це певним чином організована діяльність лікаря, яка спрямована на створення умов для ефективної медикаментозної допомоги, сприяння адаптації хворого в соціумі, формуванню нового конструктивного способу життя та саморозвитку особистості, навіть на завершальних стадіях життя людини.
