Психологічні аспекти роботи лікаря з ВІЛ-інфікованим пацієнтом


Психічне здоров’я

Психічне здоров’я - криза
Головна / Психічне здоров’я / Психологічні аспекти роботи лікаря з ВІЛ-інфікованим пацієнтом

Психологічні аспекти роботи лікаря з ВІЛ-інфікованим пацієнтом

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) до сьогодні удосконалює Всесвітню стратегію охорони здоров’я з профілактики та лікування ВІЛ/СНІД. У спробах розв’язання цієї проблеми неможливо відокремити медичні та психологічні сторони. Вони взаємопов’язані, а від їх злагодженої дії залежить успішність зусиль.

Психологічний супровід ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД спрямований на створення можливості отримання хворим невідкладної та, за потреби, пожиттєвої психологічної допомоги.

Психологічний супровід ВІЛ-інфікованого включає в себе наступні змістові аспекти:

1. складність перебігу хвороби
  • Протікання ВІЛ/СНІДу досить різноманітне й непередбачуване, може супроводжуватися значною кількістю ускладнень, періодами загострень та ремісії.
  • Хворі відрізняються своїм реагуванням на виявлення у них ВІЛ-інфекції та своїм психоемоційним станом упродовж всієї хвороби. Це значно ускладнює роботу лікаря та потребує від фахівця великого професіоналізму, терпіння, людяності та емоційної підготовки у сфері невідкладної психологічної допомоги.
2. комплексний підхід; формування прихильності до антиретровірусної терапії
  • За допомогою антиретровірусної терапії (АРВТ) є можливість подовжити життя людини за умови пожиттєвого лікування АРВТ-препаратами.
  • Головною метою даного аспекту є постійна підтримка хворого, мотивування до регулярного і систематичного прийому ліків, спонукання до відходу від деструктивного способу життя.
3. психоемоційні та екзистенційні проблеми
  • Одразу після оголошення та підтвердження діагнозу людина має отримати можливість психологічної, медичної, соціальної, правової підтримки.
  • Саме захворювання, що є невиліковним, супроводжується великою кількістю психологічних проблем від початкового етапу прийняття діагнозу і упродовж усього періоду, коли психологічний стан хворого змінюється від тривоги, депресії до спроб виваженого ставлення та мотивації до спротиву хворобі з періодами відчаю та суїцидальних тенденцій у поведінці.
4. проблеми сімейних та міжособистісних стосунків ВІЛ-інфікованих
  • Пацієнта, що опинився в складній життєвій ситуації, оточують його близькі та рідні, друзі та колеги, знайомі –коло його соціальних контактів. Після підтвердження діагнозу з усіма цими людьми ВІЛ-інфікований повинен буде вибудовувати відносини, враховуючи свій статус.
  • Після виявлення ВІЛ вчитися жити з ВІЛ доведеться не лише самому інфікованому, а й його близьким.
5. добровільне консультування та тестування на ВІЛ
  • Є фактично відправною точкою психологічної, лікувальної та профілактичної роботи. Слід підкреслити, що доступність тестування сама по собі недостатня: тестування має бути добровільним і конфіденційним, але при цьому обов’язково має супроводжуватися психологічним консультуванням. Консультування є необхідним для підготовки людини до вкрай відповідальної ситуації з невідомим фіналом, що і стає причиною значних, виражених проявів тривоги, аж до панічних розладів.
6. запобігання стигматизації та дискримінації
  • ВІЛ-інфіковані стикаються з відстороненістю, неприйняттям з боку знайомих, що сприяє посиленню власної ізольованості та відчуженості.
  • Відмінність ВІЛ-інфекції від інших важких захворювань обумовлена тим, що саме від поведінки хворої людини залежить розповсюдження вірусу. Тому емоційний стан, соціально-психологічна адаптація ВІЛ-інфікованих дуже важливі для стабілізації епідемічної ситуації в суспільстві.
7. профілактика суїцидальної поведінки ЛЖВ
  • Відчуття себе ізольованим, на самоті зі своєю бідою, стражданнями і страхами, а головне – втрата всілякого сенсу у продовженні такого стану призводить до виникнення у невиліковно хворих суїцидальних роздумів та намірів. Лікарю важливо психологічно підтримувати хворого та разом з ним знайти те, заради чого варто жити.
8. паліативна допомога
  • Мета паліативної допомоги – зменшення страждань та болю хворого, створення психологічного, фізичного і духовного комфорту, підвищення якості життя.
  • Головна теза паліативної допомоги: кожна людина має право на повагу, лікування і достойні умови життя та смерті. Це означає, що навіть тоді, коли можливості інтенсивного лікування вичерпані й одужання неможливе, людина не повинна залишатися без підтримки і допомоги.
9. потреба в духовній підтримці
  • Досить важко провести межу між психологічною і духовною підтримкою, коли йдеться про усвідомлення та розв’язання сенсожиттєвих суперечностей та роздумів з цього приводу. Духовну підтримку прийнято пов’язувати з вірою в Бога. Система цінностей кожної людини індивідуально-своєрідна, але, очевидно, неможливо знайти людину, яка б не потребувала принаймні віри, надії та любові.
  • Духовний аспект підтримки пацієнтів та їхніх родичів включає:
    • допомогу у постановці та розв’язанні світоглядних питань;
    • підтримку того, хто доглядає за хворим;
    • надання можливості підтримки та відвідування священника чи іншої духовної особи, коли у хворого є така потреба.
10. профілактика «синдрому вигорання» серед медичних працівників
  • Боротьба з епідемією ВІЛ/СНІД вимагає від спеціалістів, що працюють у цій сфері і з таким контингентом, володіння певними навичками саморегуляції та самовідновлення. Лікарю важливо піклуватися і про свій стан здоров’я та загальний психологічний тон.

Отже, зміст психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих осіб має включати три основних напрямки:

На кожному з указаних етапів використовуються специфічні та необхідні заходи та психологічні методи впливу, що дає можливість ефективно вибудувати систему психологічного супроводу ВІЛ-інфікованого та стимулює хворого до систематичного лікування.

Отже, психологічний аспекти у роботі з ВІЛ-інфікованим – це певним чином організована діяльність лікаря, яка спрямована на створення умов для ефективної медикаментозної допомоги, сприяння адаптації хворого в соціумі, формуванню нового конструктивного способу життя та саморозвитку особистості, навіть на завершальних стадіях життя людини.

Психологічні проблеми та їх вирішення

Вікові кризи