Міф 1.
Туберкульозом можна заразитися, якщо користуєшся книгами, предметами побуту, чи іншими речами хворого, споживаєш їжу, яку приготував або продавав хворий, або через користування спільним посудом.
ФАКТ:
Таким чином заразитися туберкульозом не можна. Туберкульоз передається через повітря під час тривалого перебування в закритому приміщенні разом з людиною, хворою на туберкульоз легень, яка кашляє і не отримує лікування.
Міф 2.
Щоб не заразитися туберкульозом, потрібно частіше мити руки і прибирати у місцях перебування великої кількості людей із застосуванням дезінфікуючих розчинів.
ФАКТ:
Мити руки і прибирати дійсно необхідно, це допомагає запобігти багатьом хворобам. Але це не допоможе захиститись від туберкульозу. Оскільки туберкульоз передається повітрям, єдиний спосіб знизити ризик – це регулярне провітрювання. У лікувальних закладах, де хворі на туберкульоз проходять лікування, ще застосовується постійне ультрафіолетове опромінювання повітря.
Міф 3.
На туберкульоз хворіти соромно, адже це хвороба людей з неправильним способом життя.
ФАКТ
За певних умов ризик захворіти збільшується. Якщо людина має погані умови життя або праці, погано харчується, постійно переохолоджується, недостатньо відпочиває- все це може стати причиною зниження імунітету. Можливість приєднання туберкульозу підвищують ВІЛ-інфекція, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, аутоімунні захворювання. На великий ризик наражаються також люди, які пережили трансплантацію органів або кісткового мозку. Ми вже зазначили, що тривалий близький контакт з хворим, який не отримує лікування, також є небезпечним. Як ми бачимо, від більшості цих обставин ніхто не застрахований.
Міф 4.
У Радянському Союзі туберкульоз був під контролем, адже всі люди зобов’язані були проходити флюорографічне обстеження. Проблеми з туберкульозом в Україні – результат руйнування радянської диспансерної системи.
ФАКТ:
Зараз захворюваність на туберкульоз в Україні знаходиться на рівні 80-х років минулого століття і є в 2-3 рази меншою за показники 60-70 років. Інша річ, що завдяки неконтрольованому застосуванню антибіотиків у ті часи, Україна, як і решта пострадянських країн, страждає від поширення стійких до лікування форм хвороби.
Суцільне флюорографічне (або правильніше – радіологічне) обстеження грудної клітки не є ефективним способом виявлення ані туберкульозу, ані інших захворювань унаслідок малої чутливості і нездатності виявлення причини змін в легенях. Нині, на відміну від попередніх часів, існують надійні та швидкі методи лабораторної і радіологічної діагностики, всі вони доступні в Україні. Щоб ефективно застосовувати ці методи, необхідно вчасно запідозрити захворювання. Для цього сімейні лікарі зобов’язані проводити опитування стосовно наявності чинників ризику і симптомів, що можуть свідчити про туберкульоз (тривалого кашлю, пітливості, тривалого, навіть незначного, підвищення температури, слабкості, схуднення) за звернення до них з будь-якого приводу. За результатами цього опитування людину можуть направити на радіологічне обстеження та аналізи.
Міф 5.
Людина, яка лікується або лікувалася від туберкульозу становить велику небезпеку для оточення
ФАКТ:
Небезпеку становить лише людина з туберкульозом легень, яка кашляє і при цьому не лікується. Через декілька тижнів після початку лікування, така людина не може нікого заразити, навіть якщо в її аналізах ще залишається збудник. Єдина умова – щоденний прийом ліків, що призначені з урахуванням чутливості.
Міф 6.
Туберкульозом можна заразитися в громадському транспорті, кафе, супермаркеті
ФАКТ:
Туберкульоз не так швидко передається, як інші інфекції. Зазвичай заражаються люди, які проводять з хворим на туберкульоз легень тривалий час: приблизна межа – вісім годин щодня впродовж трьох місяців до початку лікування. Тож на реальний ризик наражаються люди, які живуть або працюють з особою, яка кашляє тривалий час, але не обстежується на туберкульоз і не лікується.
До того ж, значна кількість дорослих людей вже інфікована туберкульозом. 90% з них ніколи не захворіє – природний протитуберкульозний імунітет дуже сильний.
Міф 7.
Туберкульоз краще лікувати в стаціонарі: там є умови для ізоляції пацієнта, крім того, в уколах ліки краще засвоюються.
ФАКТ:
Найкраще лікування туберкульозу – це щоденний прийом ліків під контролем медичного працівника пацієнтом, який перебуває вдома. У залежності від стану пацієнта та обставин його життя, або він сам може приходити до лікувального закладу, або йому приносять ліки. Доцільність цього обґрунтована такими фактами:
- Пацієнт з туберкульозом, який правильно лікується, не потребує ізоляції (див. Міф 1).
- Стан переважної більшості хворих зазвичай значно покращується через декілька тижнів лікування, тож необхідності у особливому спокої та догляді немає, людина може працювати впродовж курсу лікування, якщо це не викликає перевтоми.
- Майже всі протитуберкульозні ліки краще приймати у пігулках, за необхідності ін’єкції роблять на пункті амбулаторного лікування.
- Лікарні створюють умови для «обміну» збудниками серед пацієнтів і загрожують надбанням стійкості до лікування.
- Лікування туберкульозу тривале, воно потребує від 6 до 20 місяців. Перебування у звичному оточенні, підтримка сім’ї та друзів, посильна робота та захоплення допомагають пацієнту пережити цей складний час.
Проте є випадки, коли пацієнти потребують стаціонарного лікування. У лікарнях, які не перевантажені, легше створити гідні і безпечні умови для них.
Міф 8.
Якщо людина захворіла на туберкульоз – це назавжди.
ФАКТ:
У більшості випадків навіть тяжкі випадки туберкульозу добре лікуються. Нині в Україні є всі заходи сучасної діагностики туберкульозу і всі ліки для лікування різних форм захворювання, доступні в світі. Проте, якщо людина приймає ліки з перервами, або взагалі відмовляється від лікування завчасно, збудник стає «тренованим» до дії ліків – набуває медикаментозної стійкості. При такій формі захворювання лікування триватиме довше, і воно є менш ефективним. Більше того, така людина поширює стійкі форми інфекції до свого оточення, тож близькі люди наражаються не просто на ризик хвороби, а на ризик розвитку найбільш несприятливої її форми.
Міф 9.
Лікування туберкульозу має побічні ефекти. Краще лікуватися народними методами.
ФАКТ:
Так, лікування може призводити до побічних реакцій. Ці реакції можуть потребувати лікування, але за тяжкістю вони не можуть бути порівняні з туберкульозом. Єдине, що зробило туберкульоз виліковним – це спеціальні антибактеріальні ліки. Світова наука витрачає значні ресурси на пошук нових, більш ефективних препаратів, які дозволять скоротити час лікування і мають менше побічних ефектів. Усі «традиційні» засоби боротьби з туберкульозом (собачій чи борсучій жир, сушені комахи, трави тощо) люди застосовували у часи, коли не було сильних антибіотиків для лікування захворювання. У такий спосіб намагалися компенсувати дефіцит необхідних для одужання харчових речовин– білків, мікро- і макроелементів. Але в ті часи туберкульоз усе одне був смертельною недугою. Тож, одужати без спеціального лікування не можна.
Міф 10.
Вакцинація проти туберкульозу погано переноситься – місце ін’єкції часто довго не загоюється. До того ж, навіщо вона, якщо вакциновані люди все одне хворіють.
ФАКТ:
Вакцинація проти туберкульозу (БЦЖ), яку роблять на 3-5 день життя дитини за відсутності протипоказань, є однією з найбезпечніших і забезпечує утворення міцного імунітету. На жаль, вакцинація дійсно не може повністю захистити від зараження і захворювання, лише знижує ризик. Проте, саме завдяки вакцині діти зараз хворіють на туберкульоз не часто. У них практично немає тяжких випадків туберкульозу, від яких раніше помирали або ставали інвалідами: передусім, туберкульозного менінгіту, туберкульозу хребта. Люди старшого віку мабуть пам’ятають на вулицях людей з горбами або велетенськими головами – в минулі часи це не було рідкістю; частіше за все, це були наслідки перенесеного в дитинстві туберкульозу.
Інформація використана з офіційного сайту МОЗ України