Інформація щодо ВІЛ/СНІДу

Міфи щодо ВІЛ

Logo

МІФ 1: ВІЛ не існує, тому що так пишуть в Інтернеті. Під мікроскопом ВІЛ ніхто не бачив, тому його не існує.

ФАКТ:

ВІЛ реальн існує. Із розвитком мікробіології та мікроскопії ВІЛ вдалося не тільки сфотографувати, але й зняти на відео.

МІФ 2: ВІЛ-інфекція зникає, якщо відвідувати церкву. Молитва зцілює від ВІЛ, і такі випадки відомі.

ФАКТ:

До цих пір не було зафіксовано жодного випадку абсолютного «зцілення» від ВІЛ, тим паче через молитву.

Віра підтримує людину у важку хвилину і надає їй сил. Проте є захворювання хронічні, яких неможливо позбутися – наприклад, цукровий діабет чи гіпертонія. ВІЛ – це хронічна інфекція, цілком позбутися якої на сьогоднішній день не видається можливим. Якщо віра сильна, тоді приходить усвідомлення, що Бог дав можливість людям створити підтримуючі та ті ліки, що подовжують життя.

Багато ВІЛ-інфікованих, що відвідують церкву, спостерігаються у лікарів Центрів СНІД та приймають антиретровірусні препарати, які не дають вірусу руйнувати імунну систему. Часто пацієнти отримують велику моральну підтримку від священнослужителів, які допомагають їм подолати момент прийняття та усвідомлення діагнозу. Але тільки однією молитвою ВІЛ не подолати.

МІФ 3:  ВІЛ-інфекція, що призводить до СНІДу, – тільки комплекс давно відомих хвороб.

ФАКТ:

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) являється кінцевою стадією ВІЛ-інфекції.

У 2000 році більше 5 тисяч вчених з різних країн зібрались у південноафриканському місті Дурбан на конференцію та підписали документ, який отримав назву «Дурбанська декларація». В ній офіційно стверджувалося, що ВІЛ є причиною СНІДу. Серед тих, хто поставив підписи, були 11 Нобелівських лауреатів, керівники найбільших світових дослідних організацій і академій наук багатьох країн.

 МІФ 4: «Я знайомий з людиною, у якої багато років тому виявили ВІЛ, він досі живий без антиретровірусної терапії».

ФАКТ:

Перебіг ВІЛ-інфекції у різних людей відбувається по-різному

Типова прогресія ВІЛ-інфекції без АРТ складає 7–10 років (у 85–90% випадків). Буває стрімкий розвиток – менше 3 років (у менш як 5 %). До 10% пацієнтів може прожити без терапії більше 10–15 років. Для декотрих людей притаманна тривала відсутність прогресії захворювання, у них зберігається високий рівень клітин імунної системи (CD4) і/або низький рівень вірусу у крові довгі роки. Такі пацієнти зустрічаються дуже рідко і складають, за різними даними, від 1 до 10% людей, що живуть з ВІЛ. У них без АРТ так чи інакше розвивається СНІД, хоча і значно пізніше, ніж у інших ВІЛ-інфікованих

МІФ 5: «Я прекрасно виглядаю, у мене нічого не болить, і тому у мене не може бути ВІЛ».

ФАКТ:

Зовнішній вигляд людини не завжди говорить про стан її здоров’я.

Існує чимало захворювань, які тривалий час не турбують людину. Але, коли почнуться клінічні прояви, їх складніше лікувати, а, інколи, вже пізно. Наприклад, онкозахворювання, вірусний гепатит С. До таких захворювань відноситься і ВІЛ-інфекція, яка перебігає безсимптомно протягом кількох років. Тільки рання діагностика та своєчасний початок лікування допоможуть і у подальшому зберегти гарний зовнішній вигляд, уникнути страждань і раннього уходу із життя.

МІФИ ЩОДО ВІЛ

МІФ 6:  «Дружина мого друга перебуває на обліку у Центрі СНІД, а у нього немає ВІЛ. У пари вже двоє дітей. Діти не ВІЛ-інфіковані. Це означає, що лікарі нас обдурюють».

ФАКТ:

ВІЛ-позитивна людина не заразить свого статевого партнера і не передасть вірус дитині, якщо використовує відповідні засоби профілактики.

МІФИ ЩОДО ВІЛ

Американські вчені провели дослідження серед дискордантних пар в Індії – тих, у яких ВІЛ-позитивний тільки один із партнерів. Серед учасників тільки один ВІЛ-негативний чоловік інфікувався ВІЛ за час дослідження. Імунний статус його ВІЛ-позитивної дружини оцінювався у 90 клітин/мл, а вірусне навантаження – у 100 000 копій/мл. Презервативами вони ніколи не користувалися. За висновками вчених, ВІЛ передається в дискордантних парах досить рідко, якщо вони не обирають «жорсткий» секс, надаючи перевагу ніжному, не травматичному, що виключає контакти з кров’ю, а також практикують сексуальні стосунки з використанням презерватива, за виключенням зачаття.

Варто також згадати, що ризик зараження чоловіків статевим шляхом менше, ніж жінок, так як їх контакт під час сексу відбувається з невеликим об’ємом інфікованої рідини. Якщо дружина приймає АРТ, вміст вірусу у її крові і вагінальних виділеннях стає мінімальним, що знижує ризик інфікування її чоловіка.

МІФ 7:  «Я вживаю «Вінт», у ньому ВІЛ гине».

ФАКТ:

«Вінт» не являється противірусним препаратом».

На віруси, що потрапили у клітини імунної системи, діє тільки АРТ. Вміст йоду у готовому розчині «Вінта» дійсно дуже великий, що діє вбивчо не стільки на мікроорганізми, скільки на вени (тромбофлебіт і некроз стінок судин – «професіональні» захворювання «вінтових»). Але на вірус ВІЛ ніякий розчин наркотика не впливає.

МІФ 8: У презервативах є маленькі дірочки, через які потрапляє ВІЛ.

ФАКТ:

Латексний презерватив представляє собою нездоланний бар’єр.

Існує думка, начебто у презервативі є такі маленькі дірочки, які набагато більші ВІЛ. Але справа в тому, що вільні копії вірусу знаходяться у рідинах організму. Вони не здатні кудись просочитися, пролізти чи перескочити. Презерватив не пропускає рідину, а відтак не пропускає і ВІЛ.

МІФ 9: Фармацевтичні компанії придумали ВІЛ, щоб наживатися на нас.

ФАКТ:

ВІЛ-інфекція з’явилася задовго до винаходу лікувальних препаратів для антиретровірусної терапії.

При ефективному лікуванні стан імунної системи покращується, а кількість вірусу у крові знижується, що підтверджується відповідними аналізами. Антиретровірусні препарати пацієнти отримують безкоштовно. Тому на ВІЛ-інфікованих фармкомпанії точно не наживуться. Виходячи з подібної логіки, правило мити руки нам нав’язали компанії з виробництва мила, щоб наживатися на нас?

МІФ 10: Аналізи на ВІЛ часто показують неправильний результат.

ФАКТ:

Точність тест-систем, які використовують в останні роки в лабораторній діагностиці, більше 99%.

Існує кілька методів виявлення ВІЛ у крові людини. Основні:

  • визначення антитіл до ВІЛ за допомогою швидких тестів і у сиворотці крові методом ІФА (імуноферментний аналіз);
  • визначення самого вірусу чи його фрагментів методом ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція).

Щоб обстежити кров за допомогою швидких тестів, можна звернутися в неурядову організацію (НУО) в місті проживання. Переваги даного тесту полягають у тому, що кров береться з пальця і через 15–20 хв. можна дізнатися результат. Але дослідження проводиться за допомогою однієї тест-системи і тому при позитивному результаті необхідно здати кров з вени для дослідження методом ІФА в кабінеті «Довіри» лікувально-профілактичного закладу чи Центрі СНІД.

Изображение ( можно другое)

При тестуванні швидкими тестами інколи може бути так званий «хибнопозитивний результат», чи «невизначений» результат при ІФА, але це не говорить про якість тест-системи, а є результатом стану здоров’я людини. Причиною можуть бути декотрі захворювання, такі як: нещодавно перенесений грип, розсіяний склероз, системна червона вовчанка, цукровий діабет I типа, хронічний гепатит, онкозахворювання та ін., а також нещодавно зроблене щеплення проти грипу (протягом останніх 30 днів), ін’єкції гамаглобуліну, переливання крові і т. ін.

МІФ 11:  Ліки проти ВІЛ-інфекції – це отрута, їх не варто приймати через велику кількість побічних явищ.

ФАКТ:

Побічні явища при підтримуючому лікуванні АРВ-препаратами загалом зникають через два тижні–місяць після початку лікування.

До появи високоактивної антиретровірусної терапії (АРТ) ВІЛінфекція вважалась смертельним захворюванням. У світі від СНІДу помер кожний п’ятий пацієнт. З 1996 р. АРТ почали широко застосовувати в США та у Європі. Для всіх ВІЛ-інфікованих з’явилась надія. З появою АРТ число випадків СНІДу у світі скоротилося до 10 разів. Дана терапія уповільнює і практично зупиняє прогресування ВІЛ-інфекції і її перехід у стадію СНІД, даючи можливість ВІЛ-інфікованій людині жити повноцінним життям.

В наш час схеми антиретровірусної терапії удосконалюються і оновлюються. Дедалі частіше застосовуються комбіновані лікарські препарати, що містять в одній пігулці/капсулі два, а іноді і три лікарських засоби. Таким чином, сьогодні нема необхідності приймати препарати «жменями», прийом лікарських препаратів скоротився до 2–3 разів на день. Будь-який медичний препарат може викликати побічні явища, і АРВ-препарати не виключення. Але більшість неприємних явищ зникають через два тижні–місяць після початку лікування. Зазвичай, такі явища виникають не більше ніж у 10% людей.

Інформація використана за дозволом  МБФ «Альянс громадського здоров’я